E Stim / Tens / Електростимуляція

Черезшкірна електростимуляція нервів (TENS) - це електромедична терапія стимулюючим струмом монофазними або (переважно) двофазними прямокутними імпульсами (змінним струмом) низької частоти 2-4 Гц (низька частота) або високої частоти 80-100 Гц (висока частота), яка в основному використовується для лікування болю (аналгезії) та стимуляції м'язів. Форми струму можуть бути як постійні послідовності прямокутних голчастих імпульсів, так і переривчасті послідовності імпульсів - імпульси TENS. Техніка TENS була розроблена в 1970-х роках. Хоча експерименти з нейростимуляцією проводилися вже деякий час, раціональне застосування почалося тільки з теорією управління болем (Патрік Девід Уолл/Білл Свит, К. Норман Шилі та інші).

Принцип дії

Ефективність TENS є предметом суперечливих дискусій. Існують дослідження, які показують ефективність порівняно з плацебо, а також дослідження, які не змогли продемонструвати жодних переваг на користь TENS. Для остаточного висновку про ефективність недостатньо даних досліджень.

Робоча група Американської академії неврології (AAN) на чолі з Р. Дубінським (R. Dubinsky) хотіла дізнатися, чи є ТЕНС ефективним у лікуванні болю при неврологічних захворюваннях, і провела мета-аналіз. До квітня 2009 року було виявлено одинадцять досліджень, які відповідали критеріям включення, тобто досліджували ТЕНС у порівнянні з плацебо або іншою терапією і включали щонайменше десять пацієнтів. Два дослідження класу II були доступні для лікування болю в спині, які продемонстрували помірну користь. На противагу цьому, два дослідження класу I, які змогли виявити 20% різницю в кількості пацієнтів, які отримали користь від лікування, і одне дослідження класу II не показали позитивного ефекту. Оскільки дослідження класу I надають найсильніші докази, автори вважають, що TENS слід віднести до категорії неефективних методів лікування болю в спині.

Для лікування легкого болю при дистальній полінейропатії у діабетиків існують два дослідження класу II, в яких TENS порівнювали з фіктивною TENS, а також дослідження класу III, в якому високочастотну стимуляцію м'язів тестували на противагу TENS. У порівнянні з плацебо, справжній TENS показав помірне зниження інтенсивності болю за візуальною аналоговою шкалою в двох дослідженнях класу II, в той час як в дослідженні класу III більша частка пацієнтів відчула користь від м'язової стимуляції. Автори роблять висновок, що TENS може мати певну ефективність у лікуванні больової діабетичної нейропатії. Однак, існує ряд інших терапевтичних підходів для лікування цього симптому, жоден з яких не порівнювався безпосередньо з TENS. Неврологи роблять висновок, що докази ефективності терапії больових синдромів, яка так часто використовується, як TENS, є дуже слабкими. Вони не можуть рекомендувати метод для використання при болях у спині на основі доказів рівня А. Хоча TENS можна розглядати для використання у пацієнтів з діабетичним болем, якість доказів не дуже висока.

Електростимуляція (також відома як електросекс, естест або е-стим) - це стимуляція за допомогою електричних або електронних засобів. Не має значення, чи це робиться за допомогою постійного струму або низькочастотного змінного струму. Стимуляція здійснюється за допомогою спеціальних пристроїв, таких як фіолетові стінки.

Електростимуляція розвинулася з технології медичного стимулюючого струму. Перші методи лікування із застосуванням стимулюючих струмів були розроблені близько 1900 року Вальтером Нернстом. Набагато пізніше, приблизно в 1950-х роках, було визнано, що ці методи лікування можуть також забезпечувати сексуальну стимуляцію. Перші кроки в напрямку електростимуляції були зроблені за допомогою пристрою під назвою Relaxacisor, який насправді був призначений для стимуляції м'язів. Електроди розміщувалися безпосередньо на геніталіях або поруч з ними. Незабаром ці техніки були інтегровані в БДСМ-ігри.